1. Словник української мови в 11 томах

коренюка

КОРЕНЮ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1.

— А щоб тебе тристенний з такою коренюкою, мало чоловік не впав!.. (Фр., III, 1950, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коренюка — кореню́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коренюка — КОРЕНЮ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1. – А щоб тебе тристенний з такою коренюкою, мало чоловік не впав!.. (І. Франко); Людота пірнув і швидко з'явився на поверхні, тримаючи товсту й слизьку коренюку (І. Білик). Словник української мови у 20 томах