корінник —
-а, ч. Кінь, запряжений в голоблі (за наявності підпряжних); середній кінь у трійці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
корінник —
КОРІННИ́К, а́, ч. Кінь, запряжений у голоблі (за наявності підпряжних), середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (П. Кочура); Кучер ..
Словник української мови у 20 томах
корінник —
КОРІННИ́К, а́, ч. Кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійці. Поторгав [погонич] гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51).
Словник української мови в 11 томах