Орфографічний словник української мови

кронверк

кро́нверк

іменник чоловічого роду

арх.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. кронверк — -а, ч., військ., заст. Зовнішнє фортечне укріплення з кількох бастіонів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кронверк — КРО́НВЕРК, а, ч., військ., іст. Зовнішнє фортечне укріплення з кількох бастіонів. Кронкверк мав тактичне призначення: заважав противнику зосереджувати сили під час атакування кріпосної башти, а також був плацдармом для контратак (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. кронверк — кро́нверк (нім. Kronwerk) зовнішнє укріплення з одного бастіону і двох напівбастіонів для зміцнення фортечних споруд.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. кронверк — КРО́НВЕРК, а, ч., військ., заст. Зовнішнє фортечне укріплення з кількох бастіонів.  Словник української мови в 11 томах
  5. кронверк — (нім. — корона зробленої споруди) Зовнішня оборонна споруда, що складається з одного бастіону і двох напівбастіонів. Розташовувалася перед головним укріпленням. Характерна для голландської фортифікації.  Архітектура і монументальне мистецтво