крутитися —
[крутитиес'а] -учус'а, -утиес':а, -утиец':а, -ут'ац':а; нак. -утис'а, -ут'іц':а
Орфоепічний словник української мови
крутитися —
кручуся, крутишся, недок. 1》 Робити обертові, колові рухи; обертатися. || з ким і без додатка. Танцюючи, робити колові рухи; кружляти (у 3 знач.). || Часто змінювати положення тіла лежачи або сидячи; вертітися (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
крутитися —
КРУТИ́ТИСЯ, кручу́ся, кру́тишся, недок. 1. Робити обертові, колові рухи; обертатися. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось, Веретенце не крутилось (Я.
Словник української мови у 20 томах
крутитися —
Крутиться, як дзига. Про людину, яка весь час перебуває в русі. Крутиться, як поголений в’юн. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Круть-верть, в черепочку смерть. Про неминучість смерті.
Приповідки або українсько-народня філософія
крутитися —
(аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка.
Фразеологічний словник української мови
крутитися —
КРУТИ́ТИСЯ, кручу́ся, кру́тишся, недок. 1. Робити обертові, колові рухи; обертатися. Їй здавалося, що земля крутилася під нею і її хитала (Мирний, IV, 1955, 125); Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось...
Словник української мови в 11 томах
крутитися —
Крути́тися, -чу́ся, -тишся и крутну́тися, -ну́ся, -не́шся гл. 1) Кружиться плывя. Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться. Мет. 2) Вертѣться. З дітворою кручусь по дворищу та бігаю. МВ. Крутнувся догори черева. Ном. № 1833. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Ном. № 210.
Словник української мови Грінченка