крутитися

крути́тися

кручуся, крутишся, недок.

1》 Робити обертові, колові рухи; обертатися.

|| з ким і без додатка. Танцюючи, робити колові рухи; кружляти (у 3 знач.).

|| Часто змінювати положення тіла лежачи або сидячи; вертітися (у 1 знач.).

|| Швидко, хапливо рухатися, метушитися.

|| перен., розм. Постійно займатися різними справами, клопотатися чимось, шукаючи виходу з біди, труднощів.

2》 Вирувати, утворювати коловерть, вир (про воду, течію).

|| рідко. Здіймати сніг, пил і т. ін.; курити, сильно дути (про заметіль, вітер).

3》 розм. Ходячи туди-сюди, постійно перебувати де-небудь, біля когось.

|| Вештатися (у 1 знач.), тинятися.

Крутиться на язиці що — а) про сильне бажання сказати щось, спитати про кого-, що-небудь; б) про намагання пригадати щось добре відоме, але призабуте.

4》 над чим і без додатка, рідко. Те саме, що кружляти 4).

|| Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.).

5》 Різко змінювати напрям, робити вигини; звиватися (про шлях, ріку тощо).

6》 рідко. Скручуватися, звиватися в кільце, у спіраль.

Значення в інших словниках

1. крутитися — крути́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. крутитися — Обертатися, вертітися, о. веретенитися; (круг чого) кружляти; (по хаті) метушитися; (- воду) вирувати; (- шлях) ЗВИВАТИСЯ, р. скручуватися; (без діла) вештатися, тинятися; (- плющ) витися.  Словник синонімів Караванського
3. крутитися — I веретенитися, вертітися, видзиговувати, видзіговувати, викрутасити, викручуватися, вихоритися, вихритися, дзигувати, завихрюватися, закручуватися, колесити, колесувати, колувати, кружеляти, кружляти, крутитися-вертітися, мемелитися...  Словник синонімів Вусика
4. крутитися — [крутитиес'а] -учус'а, -утиес':а, -утиец':а, -ут'ац':а; нак. -утис'а, -ут'іц':а  Орфоепічний словник української мови
5. крутитися — КРУТИ́ТИСЯ, кручу́ся, кру́тишся, недок. 1. Робити обертові, колові рухи; обертатися. Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось, Веретенце не крутилось (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. крутитися — Крутиться, як дзига. Про людину, яка весь час перебуває в русі. Крутиться, як поголений в’юн. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Круть-верть, в черепочку смерть. Про неминучість смерті.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. крутитися — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка.  Фразеологічний словник української мови
8. крутитися — ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
9. крутитися — КРУТИ́ТИСЯ, кручу́ся, кру́тишся, недок. 1. Робити обертові, колові рухи; обертатися. Їй здавалося, що земля крутилася під нею і її хитала (Мирний, IV, 1955, 125); Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось...  Словник української мови в 11 томах
10. крутитися — Крути́тися, -чу́ся, -тишся и крутну́тися, -ну́ся, -не́шся гл. 1) Кружиться плывя. Пливла, пливла з рожі квітка та й стала крутиться. Мет. 2) Вертѣться. З дітворою кручусь по дворищу та бігаю. МВ. Крутнувся догори черева. Ном. № 1833. На те піп посвятився, щоб по церкві крутився. Ном. № 210.  Словник української мови Грінченка