крутитися
КРУТИ́ТИСЯ, кручу́ся, кру́тишся, недок.
1. Робити обертові, колові рухи; обертатися.
Їй здавалося, що земля крутилася під нею і її хитала (Мирний, IV, 1955, 125);
Рано-вранці я вставала, Мичку микала та пряла; А серденько занудилось, Веретенце не крутилось (Щог., Поезії, 1958, 236);
Край столу, де крутиться чорний диск на патефоні, сидять троє людей (Ю. Янов., IV, 1959, 104);
//з ким і без додатка. Танцюючи, робити колові рухи; кружляти (у 3 знач.).
На пісню обізвався парубок, що танцював з двома дівчатами, .. крутячись по черзі то з одною, то з другою (Л. Укр., III, 1952, 670);
Грізнії стіни стоять мовчазливо, Крутяться привиди в дикім танку… (Рильський, І, 1960, 91);
// Часто змінювати положення тіла лежачи або сидячи; вертітися (у 1 знач.).
Виноград-ський крутився на стільці, видно, хотів щось сказати Тамарі (Хижняк, Тамара, 1959, 108);
Крайнюк крутився на своїй постелі, зітхав і кашляв, а заснути ніяк не міг (Кучер, Голод, 1961, 452);
// Швидко, хапливо рухатися, метушитися.
Крутиться, як посолений в’юн (Укр.. присл.., 1955, 300);
Гість і Безбородько сіли за стіл, а Марія крутилася по світлиці, як метелик біля світла (Стельмах, Правда.., 1961, 202);
// перен., розм. Постійно займатися різними справами, клопотатися чимось, шукаючи виходу з біди, труднощів.
Трудне життя, як не крутись… А ще й крутитись не завжди є на чім та біля чого (Головко, II, 1957, 397);
— Відкіль ті й борги взялися?.. Кручуся, силкуюся, а воно не до ліпшого йде — до ще гіршого (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7).
◊ Кру́титься голова́ (в голові́) — паморочиться голова.
В глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють.. тисячі робітників (Коцюб., III, 1956, 38);
Світ кру́титься пе́ред очи́ма (в оча́х) у кого-комусь здається від хвилювання, перевтоми, голоду, що все навколо хитається, перебуває в коловому русі.
Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Мирний, IV, 1955, 106);
Крутився світ в очах, цілий день носила [Оленка], забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (Горд., II, 1959, 8).
◊ Крути́тися як (на́че, мов і т. ін.) му́ха в окро́пі; Крути́тися як (на́че, мов і т. ін.) [та] бі́лка (бі́лочка) в ко́лесі — бути постійно заклопотаним, дуже зайнятим; метушитися.
— Дві машини тепер у нас [у колгоспі], .. та однаково крутимось усі як та білочка в колесі (Кучер, Трудна любов, 1960, 115).
2. Вирувати, утворювати коловерть, вир (про воду, течію).
Між скелями та по камінні ревла Рось, крутилась вода, мов на лотоках (Н.-Лев., І, 1956, 70);
Од швидкого руху вона [вода] пінилась і крутилась (Трубл., І, 1955, 90);
// рідко. Здіймати сніг, пил і т. ін.; курити, сильно дути (про заметіль, вітер).
Вітер крутиться у полі, у стовпах, дротах гуде.., (Тич., II, 1957, 138);
Крутилась, віяла метелиця, намітала високу кучугуру (Донч., III, 1956, 131);
3. розм. Ходячи туди-сюди, постійно перебувати де-небудь, біля когось.
Підійшли [звірі] до того місця, де все ще крутився Лис Микита (Фр., IV, 1950, 94);
Тоня знову крутиться біля нього.— Ну, давай уже, розшифруємо [листа],— каже брат (Гончар, Тронка, 1963, 19);
// Вештатися (у 1 знач.), тинятися.
З острова вийти не можна було, ще вештались та крутились по степах татари і ногайці (Стор., І, 1957, 348).
◊ Ду́мка кру́титься (думки́ кру́тяться) [в голові́]
— хтось постійно думає про когось, щось. Петру.. хочеться щось спитати в Іона, але він не наважується. А думка крутиться в голові, не дає спокою (Чаб., Балкан, весна, 1960, 233);
Крути́тися в’юно́м див. вюн;
Кру́титься на язи́ці що: а) про сильне бажання сказати щось, спитати про кого-, що-небудь.
— А мене так і кортить розпитать про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувать… (Коцюб., І, 1955, 143);
б) про намагання пригадати щось добре відоме, але забуте в даний момент;
Розмо́ва кру́титься (крути́лася і т. ін.) коло (навколо) кого — чого — розмова постійно йде про когось — щось, раз у раз повертається до когось — чогось.
Розмова найбільше крутилася навколо переселенців (Стельмах, І, 1962, 13);
Сльо́зи кру́тяться (сльоза́ кру́титься) в оча́х у кого — хтось близький до плачу.
Лице моє жалібно кривиться і в очах крутиться гірка сльоза… (Коцюб., І, 1955, 415).
4. над чим і без додатка, рідко. Те саме, що кружля́ти 4.
В небі крутились білі мартини й чайки (Н.-Лев., II, 1956, 226);
З далекого берега прилітали кусючі.. гедзі й крутились над головою (Донч., III, 1956, 77);
*Образно. На веранді, як тая нетля, крутилася жвава розмова.. молоді (Дн. Чайка, Тв., 1960, 47);
// Витися, зависати в повітрі (про пил, сніг і т. ін.).
В венеціанське вікно лилося сонце широким потоком, в сизій муті його крутились пилинки (Коцюб., II, 1955, 397);
Ніч іде. Як серце терпко стука, і сніжинки крутяться в вікні (Сос., І, 1947, 121).
5. Різко змінювати напрям, робити вигини; звиватися (про шлях, ріку тощо).
Яр крутився гадюкою на всі боки (Н.-Лев., II, 1956, 310);
Степова.. річка крутилася туди й сюди серед рівної площини (Гр., І, 1963, 402);
Часом шлях крутився вище хмар, .. над ущелинами та безоднями (Скл., Святослав, 1959, 213).
6. рідко. Скручуватися, звиватися в кільце, у спіраль.
— Ох ви, люди небораки,— промовляв Василь до різця, з-під якого бігла, крутилася красива стружка (Ю. Янов., II, 1954, 104);
На деревах уже жовкло, крутилося сухе листя (Збан., Сеспель, 1961, 160).
◊ Як не крути́сь, а… — те саме, що Як не крути́, а… ( див. крути́ти).
— Що ж, братенику рідненький, як не крутися, а, видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися [багатством] (Стельмах, І, 1962, 594).
Словник української мови (СУМ-11)