кряча

кряча́

іменник середнього роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. кряча — -ати, с., розм. Те саме, що кача.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кряча — КРЯЧА́, а́ти, с., розм. Те саме, що кача́. Трапляється, батьку, що кряча малеє ловить рибку краще, ніж стареє (Сл. Б. Грінченка); – А чи скоро крячата вилупляться? – нетерпілось Олі. – Уже скоро, – заспокоювала мама (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. кряча — КАЧЕНЯ́ (маля качки), КАЧА́, КРЯЧА́ розм., ВУТЯ́ діал., ВУТЕНЯ́ діал., ТА́СЯ дит.; ЧИРЯ́ (маля дикої качки). За городом качки пливуть, Каченята крячуть (пісня); На подвір'ї повно качат, курчат та кролят (О.  Словник синонімів української мови
4. кряча — КРЯЧА́, а́ти, с., розм. Те саме, що кача́. Трапляється, батьку, що кряча малеє ловить рибку краще, ніж стареє (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
5. кряча — Кряча, -ча́ти с. Утенокъ. Трапляється, батьку, що кряча малеє ловить рибку краще ніж стареє. Макс. (1849), 84.  Словник української мови Грінченка