кряча
КРЯЧА́, а́ти, с., розм.
Те саме, що кача́.
Трапляється, батьку, що кряча малеє ловить рибку краще, ніж стареє (Сл. Б. Грінченка);
– А чи скоро крячата вилупляться? – нетерпілось Олі. – Уже скоро, – заспокоювала мама (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)