кудлач

кудла́ч 1

іменник чоловічого роду, істота

собака, ведмідь

розм.

кудла́ч 2

іменник чоловічого роду, істота

про чоловіка з кудлатим волоссям; патлань

розм.

Значення в інших словниках

1. кудлач — див. кошлатий; чубатий  Словник синонімів Вусика
2. кудлач — -а, ч., розм. Те саме, що кудлай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кудлач — КУДЛА́Ч, а́, ч., розм. Те саме, що кудла́й. Надходить ведмідь: одчини! – Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козовського їмо (з казки); Був дуже злий тиран: лиш раз в рік він стригся й підголився, в довгих патлах і кудлах пишався, мов кудлач-баран (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кудлач — КУДЛА́Й розм. (кудлата тварина, перев. собака), КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПАТЛА́Ч розм., ПАТЛА́НЬ розм. Гарчать на коней кудлаї (Л. Первомайський); — З-під повітки кидається до мене кудлань (М. Олійник); Надходить ведмідь: одчини!...  Словник синонімів української мови
5. кудлач — КУДЛА́Ч, а, ч., розм. Те саме, що кудла́й. Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козовського їмо (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
6. кудлач — Кудлач, -ча м. Съ длинною всклокоченною шерстью или волосами. Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козловського їмо. Рудч. Ск. І. 22.  Словник української мови Грінченка