кудлач

КУДЛА́Й розм. (кудлата тварина, перев. собака), КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПАТЛА́Ч розм., ПАТЛА́НЬ розм. Гарчать на коней кудлаї (Л. Первомайський); — З-під повітки кидається до мене кудлань (М. Олійник); Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козловського їмо (Словник Б. Грінченка); — Діду, — каже Мелася, — у нас ведмідь був... — А щоб ти не діждав вже довіку меду й покуштувати, лихий патлачу! — проклинав дід (Марко Вовчок).

ПАТЛА́Ч розм. (людина з довгим скуйовдженим волоссям), ПАТЛА́НЬ розм., КУДЛА́Й розм., КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПЕ́ЛЕХ розм.; НЕЧО́СА розм. (з нечесаним волоссям). — Якби мій Денис був такий патлач, як оце ти, то й я б перестала його любити (І. Нечуй-Левицький); Попереду.. крокував патлатий, в підтиканій рясі здоровань. Багато з тих, що стояли натовпами по тротуарах, впізнавали підтиканого патланя (О. Гончар); (Подорожній (стиха до шинкаря):) Чи можна того кудлая пивом почастувати? (Леся Українка); — Був чоловік як чоловік, а тепер звівся на якогось кудланя. Гидко на тебе й глянути (І. Нечуй-Левицький); — Сам ти косматий пелех! (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. кудлач — кудла́ч 1 іменник чоловічого роду, істота собака, ведмідь розм. кудла́ч 2 іменник чоловічого роду, істота про чоловіка з кудлатим волоссям; патлань розм.  Орфографічний словник української мови
2. кудлач — див. кошлатий; чубатий  Словник синонімів Вусика
3. кудлач — -а, ч., розм. Те саме, що кудлай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кудлач — КУДЛА́Ч, а́, ч., розм. Те саме, що кудла́й. Надходить ведмідь: одчини! – Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козовського їмо (з казки); Був дуже злий тиран: лиш раз в рік він стригся й підголився, в довгих патлах і кудлах пишався, мов кудлач-баран (І.  Словник української мови у 20 томах
5. кудлач — КУДЛА́Ч, а, ч., розм. Те саме, що кудла́й. Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козовського їмо (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
6. кудлач — Кудлач, -ча м. Съ длинною всклокоченною шерстью или волосами. Надходить ведмідь: одчини! — Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козловського їмо. Рудч. Ск. І. 22.  Словник української мови Грінченка