кудлач
КУДЛА́Ч, а́, ч., розм.
Те саме, що кудла́й.
Надходить ведмідь: одчини! – Утікай, пане кудлач, бо вже пана Козовського їмо (з казки);
Був дуже злий тиран: лиш раз в рік він стригся й підголився, в довгих патлах і кудлах пишався, мов кудлач-баран (І. Франко);
Тільки Малків кудлач, низько звісивши голову, дослухався болю в пораненому вусі (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)