Орфографічний словник української мови

кульга

кульга́ 1

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

про людину

* Але: дві, три, чотири кульги́

розм.

кульга́ 2

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

про тварину

* Але: дві, три, чотири кульги́

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. кульга — див. кульгавий  Словник синонімів Вусика
  2. кульга — -и, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кульга — КУЛЬГА́, и́, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою, ушкодженою чи хворою ногою. Ярослав Мудрий – напрочуд жива, складна натура, загартований нещастями кульга і книжник (з наук.-попул. літ.); // Нога з протезом.  Словник української мови у 20 томах
  4. кульга — КУЛЬГА́, и, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою.  Словник української мови в 11 томах
  5. кульга — Кульга́, -ги́ м. Хромой, безногій человѣкъ. К. Бай. 125.  Словник української мови Грінченка