Значення в інших словниках
-
кінцевий —
(який є на кінці чогось) останній, крайній.
Словник синонімів Полюги
-
кінцевий —
Прикінцевий, завершальний, заключний, остаточний; (на краю) крайній; (без продовження) останній; кінцьовий.
Словник синонімів Караванського
-
кінцевий —
[к'інцевией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови
-
кінцевий —
-а, -е. 1》 Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. 2》 Завершальний, остаточний. || Який визначає собою яку-небудь діяльність і завершує її; основний. Кінцева мета.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кінцевий —
КІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (М.
Словник української мови у 20 томах
-
кінцевий —
ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л.
Словник синонімів української мови
-
кінцевий —
Кінце́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кінцевий —
КІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
кінцевий —
Кінце́вий, -а, -е Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич... лише одну керму. Шух. I. 182.
Словник української мови Грінченка