кінцевий
ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Новиченко); Цей шрам, ніби останній, завершальний штрих художників, домальовував це прекрасне обличчя (І. Ле); Шульга, разом з фізиком Мезенцевим, підводили підсумки заключної сесії випробувань однієї важливої деталі (Н. Рибак); Підсумковий курс лекцій; Фінальний матч цього сезону нам довелося грати пізно (Ю. Смолич); З приємністю дізнався, що ІV і останній том Вашого дуже цінного словника уже вийшов (М. Коцюбинський); Кінцеві результати; Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві поради (О. Гончар).
КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й) (який перебуває, розташований на кінці, в кінці чогось), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, ОСТА́ННІЙ (який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо); КРА́ЙНІЙ (який міститься скраю, на межі чогось). До кінцевої зупинки залишилось не більше як тридцять кілометрів (О. Донченко); Оглядає останні вагони, молотком об колеса дзвенить (В. Сосюра); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М. Томчаній).
Словник синонімів української мови