1. Словник синонімів української мови

кінцевий

ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л. Новиченко); Цей шрам, ніби останній, завершальний штрих художників, домальовував це прекрасне обличчя (І. Ле); Шульга, разом з фізиком Мезенцевим, підводили підсумки заключної сесії випробувань однієї важливої деталі (Н. Рибак); Підсумковий курс лекцій; Фінальний матч цього сезону нам довелося грати пізно (Ю. Смолич); З приємністю дізнався, що ІV і останній том Вашого дуже цінного словника уже вийшов (М. Коцюбинський); Кінцеві результати; Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві поради (О. Гончар).

КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й) (який перебуває, розташований на кінці, в кінці чогось), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, ОСТА́ННІЙ (який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо); КРА́ЙНІЙ (який міститься скраю, на межі чогось). До кінцевої зупинки залишилось не більше як тридцять кілометрів (О. Донченко); Оглядає останні вагони, молотком об колеса дзвенить (В. Сосюра); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінцевий — (який є на кінці чогось) останній, крайній. Словник синонімів Полюги
  2. кінцевий — кінце́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. кінцевий — Прикінцевий, завершальний, заключний, остаточний; (на краю) крайній; (без продовження) останній; кінцьовий. Словник синонімів Караванського
  4. кінцевий — [к'інцевией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. кінцевий — -а, -е. 1》 Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. 2》 Завершальний, остаточний. || Який визначає собою яку-небудь діяльність і завершує її; основний. Кінцева мета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кінцевий — КІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (М. Словник української мови у 20 томах
  7. кінцевий — Кінце́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кінцевий — КІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься, перебуває, розташований на кінці, у кінці чого-небудь; останній. Часом вони читали довгі й скучні романи без кінцевих карток, витягнені в коморі з покритої пилом завалі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. кінцевий — Кінце́вий, -а, -е Конечный; послѣдній въ концѣ. На кінцевій тальбі кладе керманич... лише одну керму. Шух. I. 182. Словник української мови Грінченка