1. Словник синонімів української мови

кінський

КІ́НСЬКИЙ (пов'язаний з конем, кіньми); КОНЯ́ЧИЙ (належний, характерний коневі); КІ́ННИЙ (якому надають руху коні; пов'язаний з їздою на конях). Гусари чванились один перед одним дорогими баскими кіньми та кінською збруєю (І. Нечуй-Левицький); З вулиці почувся кінський тупіт (М. Трублаїні); Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Григорій Тютюнник); Липтака наздогнала порожня кінна підвода (М. Томчаній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінський — кі́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кінський — -а, -е. 1》 Прикм. до кінь 1). || Власт. коневі, коням. || Такий, як у коня. || Признач. для коней. Кінська збруя (упряж). Кінська ступня мед. — вроджена або набута хибна позиція ступні у фіксованому підошовному згинанні в гомілковоступневому суглобі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кінський — КІ́НСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до кінь 1. Тільки іскра з-під копит кінських сипнула та й з очей зникли [Кармель з товаришами] (Марко Вовчок); З вулиці, крізь одчинене вікно летіла до кабінету лайка, скрип коліс та хлюпання кінських ніг (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. кінський — кі́нський : ◊ на кі́нський вели́кдень → Великдень Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. кінський — Кі́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кінський — КІ́НСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до кінь 1. Тільки іскра з-під копит кінських сипнула та й з очей зникли [Кармель з товаришами] (Вовчок, І, 1955, 360); Йому здалека відповідало кінське іржання (Донч., II, 1956, 47); Кінський табун; // Власт. коневі, коням. Словник української мови в 11 томах