кінський

КІ́НСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до кінь 1.

Тільки іскра з-під копит кінських сипнула та й з очей зникли [Кармель з товаришами] (Вовчок, І, 1955, 360);

Йому здалека відповідало кінське іржання (Донч., II, 1956, 47);

Кінський табун;

// Власт. коневі, коням.

Коні бігли клусом. Пахло збіжжям, кінським потом, дорожньою пилюкою, полями (Томч., Готель.., 1960, 34);

// Такий, як у коня.

Пив він, зажмуривши очі, великими кінськими ковтками (Тют., Вир, 1964, 320);

// Признач. для коней.

В лице вдарило теплим духом кінського стійла (Тют., Вир, 1964, 27);

Кінська збруя (упряж).

Кі́нський двір — приміщення для коней; стайня;

Кі́нський я́рмарок; Кі́нська торго́виця — місце, де торгують кіньми.

∆ Кі́нська си́ла — одиниця потужності, що дорівнює 75 кілограмометрам на секунду, або 0,736 кіловат.

Наші конструктори працюють над створенням гусеничного трактора потужністю 150 кінських сил (Ком. Укр., 2, 1967, 51);

Кі́нський заво́д — спеціальне господарство для розведення породистих, племінних коней.

— У вас спеціальні кінські заводи є, чи коней до кавалерії постачають різні люди? (Ю. Янов., II, 1958, 114).

2. Те саме, що кі́нний 1.

За вербами заторохтів кінський візок (Н.-Лев., II, 1956, 279);

Кінська тяга; Кінські граблі;

//Пов’язаний з їздою на конях.

— Іподром [з літака], де кінські перегони неділями влаштовуються,— ..не широкий шлях, а кинутий на зеленім килимі мотузок… (Вишня, І, 1956, 208).

3. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.

Кінський щавель, зруділий на сонці, куривсь брунатним димом (Коцюб., II, 1955, 215);

По берегах і корчах.. кінської м’яти вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Кобр., Вибр., 1954, 142);

Серед високобілкових культур важливе місце займає кінський біб (Колг. Укр., 3, 1961, 22);

Кінський зуб; Кінський каштан.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me