лудильник —
-а, ч. Той, що лудить.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лудильник —
ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Я нікого не експлуатував, не маю власності .. Власне, маю тільки власний секрет воронування криці, але мають же свої секрети лудильники, наприклад, і спокійно перебувають членами профспілки .. (Б.
Словник української мови у 20 томах
лудильник —
ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Поки робиться аналіз, лудильник працює всліпу (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).
Словник української мови в 11 томах