лудильник

луди́льник

-а, ч.

Той, що лудить.

Значення в інших словниках

1. лудильник — луди́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лудильник — ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Я нікого не експлуатував, не маю власності .. Власне, маю тільки власний секрет воронування криці, але мають же свої секрети лудильники, наприклад, і спокійно перебувають членами профспілки .. (Б.  Словник української мови у 20 томах
3. лудильник — ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Поки робиться аналіз, лудильник працює всліпу (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).  Словник української мови в 11 томах