лудильник
ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч.
Той, що лудить.
Я нікого не експлуатував, не маю власності .. Власне, маю тільки власний секрет воронування криці, але мають же свої секрети лудильники, наприклад, і спокійно перебувають членами профспілки .. (Б. Антоненко-Давидович);
Сьогодні наче й немає потреби, а завтра, дивись, доведеться щось зробити, а робити нікому. Вмер останній лудильник, скажімо, в місті, немає чоловіка, який збудує човна (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)