лучинник —
-а, ч. Підставка для лучини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лучинник —
ЛУЧИ́ННИК, а, ч. Підставка для лучини. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
лучинник —
ЛУЧИ́ННИК, а, ч. Підставка для лучини. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (Стельмах, II, 1962, 348).
Словник української мови в 11 томах