лучинник
ЛУЧИ́ННИК, а, ч.
Підставка для лучини.
В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)ЛУЧИ́ННИК, а, ч.
Підставка для лучини.
В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)