лісниця

лісни́ця 1

іменник жіночого роду

дике плодове дерево, що росте в лісі

розм.

лісни́ця 2

іменник жіночого роду, істота

міфічна істота, що живе в лісі

розм.

Значення в інших словниках

1. лісниця — -і, ж., розм. 1》 Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка. 2》 Те саме, що лісна (див. лісний I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. лісниця — ЛІСНИ́ЦЯ, і, ж., розм. 1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка. “А на аркані у Непорадного то кривився [Мустафа], наче б лісницю вкусив” (А.  Словник української мови у 20 томах
3. лісниця — ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́К розм.; ЛІСНИ́ЦЯ розм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О.  Словник синонімів української мови
4. лісниця — ЛІСНИ́ЦЯ, і, ж., розм. 1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка. Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця.., така колюча, напівусохла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 366). 2. Те саме, що лісна́ ( див. лісни́й¹).  Словник української мови в 11 томах
5. лісниця — Лісни́ця, -ці ж. Лѣсная груша или яблоко. Угор.  Словник української мови Грінченка