лісниця
ЛІСНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка.
Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця.., така колюча, напівусохла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 366).
2. Те саме, що лісна́ ( див. лісни́й¹).
Потік гримів і падав зі скали.. Ночами потопельниці й лісниці Схилялися до дикої води (Перв., II, 1958, 97).
Словник української мови (СУМ-11)