лісничий
ЛІСНИ́ЧИЙ, чого, ч. Службовець лісництва, а також завідуючий ним.
А дитя осталось, Плаче, бідне.., та на лихо Лісничі почули (Шевч., І, 1951, 44);
— Морфологію, анатомію рослин я буду вивчати і не забуду жодної назви, бо я хочу бути лісничим (Шиян, Магістраль, 1934, 287).
Словник української мови (СУМ-11)