лісниця
ЛІСНИ́ЦЯ, і, ж., розм.
1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка.
“А на аркані у Непорадного то кривився [Мустафа], наче б лісницю вкусив” (А. Чайковський);
Група виглядає так, як би хто стряс із дерева великих лісниць, які на землі повалялися (В. Стефаник).
2. Те саме, що лісна́ (див. лісни́й¹).
Потік гримів і падав зі скали .. Ночами потопельниці й лісниці Схилялися до дикої води (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)