марабу —
невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
марабу —
МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (О.
Словник української мови у 20 томах
марабу —
марабу́ (франц. marabout, від араб. мурабіт – пустельник) рід птахів родини лелекових. Поширені в Африці. Великі птахи, корисні (поїдають трупи тварин).
Словник іншомовних слів Мельничука
марабу —
вел. птах ряду лелекоподібних; в Африці та Пд.-Сх. Азії часто селиться поблизу людських осель; довж. бл. 160 см, розмах крил бл. 3 м; голова та шия голі, на шиї звисає горловий мішок (розширення стравоходу); живиться падлом та дрібними тваринами.
Універсальний словник-енциклопедія
марабу —
МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір’ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (Ільч., Серце жде, 1939, 266).
Словник української мови в 11 томах