марабу
МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір’ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу.
На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (Ільч., Серце жде, 1939, 266).
Словник української мови (СУМ-11)