марабу

вел. птах ряду лелекоподібних; в Африці та Пд.-Сх. Азії часто селиться поблизу людських осель; довж. бл. 160 см, розмах крил бл. 3 м; голова та шия голі, на шиї звисає горловий мішок (розширення стравоходу); живиться падлом та дрібними тваринами.

Значення в інших словниках

1. марабу — марабу́ іменник чоловічого роду, істота птах  Орфографічний словник української мови
2. марабу — невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. марабу — МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір'ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (О.  Словник української мови у 20 томах
4. марабу — марабу́ (франц. marabout, від араб. мурабіт – пустельник) рід птахів родини лелекових. Поширені в Африці. Великі птахи, корисні (поїдають трупи тварин).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. марабу — МАРАБУ́, невідм., ч. Великий тропічний птах родини лелекових із пишним пір’ям, що використовується для оздоблення головних уборів, одягу. На покрівлі вовтузились величаві голошиї марабу (Ільч., Серце жде, 1939, 266).  Словник української мови в 11 томах