Орфографічний словник української мови

метушливий

метушли́вий

прикметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. метушливий — (в поведінці) неспокійний, неврівноважений, поквапливий, з. потовкучий; (- подію) безладний, хаотичний.  Словник синонімів Караванського
  2. метушливий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
  3. метушливий — -а, -е. 1》 Який багато метушиться; схильний до метушні. || Який свідчить про відсутність спокою, врівноваженості; безладний, поквапливий. 2》 Сповнений метушні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. метушливий — МЕТУШЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато метушиться; схильний до метушні. Метушливі хлоп'ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали на протилежний бік вулиці (С.  Словник української мови у 20 томах
  5. метушливий — Метушли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. метушливий — МЕТУШЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато метушиться; схильний до метушні. Метушливі хлоп’ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали на протилежний бік вулиці (Жур., Вечір..  Словник української мови в 11 томах