метушливий

метушли́вий

-а, -е.

1》 Який багато метушиться; схильний до метушні.

|| Який свідчить про відсутність спокою, врівноваженості; безладний, поквапливий.

2》 Сповнений метушні.

Значення в інших словниках

1. метушливий — метушли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. метушливий — (в поведінці) неспокійний, неврівноважений, поквапливий, з. потовкучий; (- подію) безладний, хаотичний.  Словник синонімів Караванського
3. метушливий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
4. метушливий — МЕТУШЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато метушиться; схильний до метушні. Метушливі хлоп'ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали на протилежний бік вулиці (С.  Словник української мови у 20 томах
5. метушливий — Метушли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. метушливий — МЕТУШЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато метушиться; схильний до метушні. Метушливі хлоп’ята, мов горобчики, зграйками зривалися з місця і з одчайдушним вереском перелітали на протилежний бік вулиці (Жур., Вечір..  Словник української мови в 11 томах