Значення в інших словниках
-
мигтючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до мигтіти. || у знач. прикм. Який блискає.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мигтючий —
МИГТЮ́ЧИЙ, а, е. Який мигтить. Крізь віконце було видно, як чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами блискавиць (О. Донченко); Здавалось їй чомусь, що далі буде щось любе, ясне – таке, як ця роса мигтюча, як те сонечко праведне тепле (Б. Грінченко).
Словник української мови у 20 томах
-
мигтючий —
МИГТЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до мигті́ти; // у знач. прикм. Який блискає. Крізь віконце було видно, як чорне бескеття хмар раз у раз оперізувалось мигтючими поясами блискавиць (Донч.
Словник української мови в 11 томах