Значення в інших словниках
-
мовлення —
1. Спілкування людей між собою за допомогою мови, мовна діяльність, процес говоріння; манера говорити: правильне мовлення, мовлення іноземця, розвиток мовлення, культура мовлення, монологічне мовлення, виправляти мовлення.
Літературне слововживання
-
мовлення —
[моўлеин':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
-
мовлення —
-я, с. 1》 Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Автоматичне мовлення — відтворення добре вивченої серії слів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мовлення —
МО́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку...
Словник української мови у 20 томах
-
мовлення —
МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́К заст., РІЧ розм., СЛО́ВО розм., ГЛАГО́Л ц.-с.
Словник синонімів української мови
-
мовлення —
МО́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку...
Словник української мови в 11 томах