наговорювати —
Багато говорити <�оповідати, розказувати>, о. док. наговорити сім мішків гречаної вовни; (на кого) зводити наклеп, наплітати, плескати, клепати, обмовляти <�оббріхувати> кого, (таємно) нашіптувати; (текст) диктувати...
Словник синонімів Караванського
наговорювати —
див. ганьбити
Словник синонімів Вусика
наговорювати —
-юю, -юєш, недок., наговорити, -ворю, -вориш, док. 1》 перех. і без додатка.Розповідати, повідомляти, говорити багато чого-небудь. 2》 неперех., на кого – що, розм. Зводити наклеп, безпідставно обвинувачувати кого-небудь у чомусь. 3》 перех., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наговорювати —
НАГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. чого, що і без прям. дод. Розповідати, повідомляти, говорити багато чого-небудь.
Словник української мови у 20 томах
наговорювати —
ДИКТУВА́ТИ (говорити для записування іншою особою), ПРОКА́ЗУВАТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм. — Док.: продиктува́ти, подиктува́ти діал. проказа́ти, наговори́ти. (Мартіан:) Ну, я проказую. (Диктує. Констанцій пише). "Шановні судді!...
Словник синонімів української мови
наговорювати —
Нагово́рювати, -во́рюю, -во́рюєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наговорювати —
НАГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. перех. і без додатка. Розповідати, повідомляти, говорити багато чого-небудь. Пасинок твій моєму Іллі дурниці наговорює (Горький, Діло Артам., перекл. за ред.
Словник української мови в 11 томах
наговорювати —
Наговорювати, -рюю, -єш сов. в. наговори́ти, -рю, -риш, гл. 1) Наговаривать, наговорить. 2) Наклеветывать, наклеветать. Що уже не робили, як з неї не знущались, що дідові не наговорювали, а їй усе байдуже: робить собі мовчки. Рудч. Ск. II. 55. Наговорив на його сім міхів горіхів. Св. Л. 299.
Словник української мови Грінченка