надзиратель —
Наглядач, доглядач
Словник чужослів Павло Штепа
надзиратель —
НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч., іст. Службова особа, що наглядає за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (С. Васильченко); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Ю. Смолич).
Словник української мови у 20 томах
надзиратель —
НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії).
Словник синонімів української мови
надзиратель —
НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (Вас., І, 1959, 71); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Смолич, II, 1958, 59).
Словник української мови в 11 томах