надзиратель

НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч., іст.

Службова особа, що наглядає за ким-, чим-небудь.

Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (С. Васильченко);

Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. надзиратель — надзира́тель іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. надзиратель — Наглядач, доглядач  Словник чужослів Павло Штепа
3. надзиратель — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії).  Словник синонімів української мови
4. надзиратель — НАДЗИРА́ТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії — службова особа, що наглядала за ким-, чим-небудь. Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (Вас., І, 1959, 71); Нарешті двері гімназії розчинилися, і з гімназії вибіг надзиратель (Смолич, II, 1958, 59).  Словник української мови в 11 томах