нарікати —
Ремствувати, скаржитися, бідкатися, плакатися, р. пеняти, д. мати жаль до кого; Р. дорікати; (ким) УР. називати, оголошувати, проголошувати.
Словник синонімів Караванського
нарікати —
-аю, -аєш, недок., наректи, -ечу, -ечеш, док. 1》 тільки недок., неперех., на кого – що, без додатка, із спол. сл. Висловлювати невдоволення ким-, чим-небудь, прикрість із приводу чогось; ремствувати, скаржитися. 2》 тільки недок., неперех., рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нарікати —
НАРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док. 1. тільки недок., на кого – що і без дод., із спол. сл. Висловлювати незадоволення ким-, чим-небудь, прикрість з приводу чогось; ремствувати, скаржитися.
Словник української мови у 20 томах
нарікати —
Не нарікай на зле, бо іще гірше іде. Приймай те, що доля дає. Як на ведмедя мала галуза паде, то він ричить, а як велика, то мовчить. На малий клопіт нарікає, а на великий мовчить, та шукає ратунку.
Приповідки або українсько-народня філософія
нарікати —
ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...
Словник синонімів української мови
нарікати —
НАРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАРЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док. 1. тільки недок., неперех., на кого — що, без додатка, із спол. сл. Висловлювати незадоволення ким-, чим-небудь, прикрість з приводу чогось; ремствувати, скаржитися.
Словник української мови в 11 томах
нарікати —
Наріка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. наректи, -речу, -че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ. 1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. Шевч. 21. 2) наречено. Назначено, суждено.
Словник української мови Грінченка