начотчик

начо́тчик

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. начотчик — -а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. начотчик — Буквоїд, див. доктринер, схолястик, гелертер  Словник чужослів Павло Штепа
3. начотчик — НАЧО́ТЧИК, а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане. Начотчики і талмудисти тим небезпечні і шкідливі, що наукові положення марксизму вони перетворюють у догми...  Словник української мови в 11 томах