начотчик

НАЧО́ТЧИК, а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане.

Начотчики і талмудисти тим небезпечні і шкідливі, що наукові положення марксизму вони перетворюють у догми, в абстрактні формули і тим самим перекручують марксистсько-ленінську науку (Рад. Укр., 20.VI 1951, 3);

Якщо комуніст тільки визубрив положення марксистсько-ленінської науки, а не проводить їх у життя, — він просто начотчик (Ком. Укр., 9, 1966, 9).

Значення в інших словниках

1. начотчик — начо́тчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. начотчик — -а, ч. Людина, яка багато читає, але поверхово, механічно засвоює прочитане.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начотчик — Буквоїд, див. доктринер, схолястик, гелертер  Словник чужослів Павло Штепа