начотницький

НАЧО́ТНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до начо́тництво.

Протягом ряду років філософська література носила переважно коментаторський і начотницький характер (Розв. науки в УРСР.., 1957, 22).

2. Власт. начотчикам.

Ленін рішуче виступив проти начотницького, догматичного підходу до теорії, він безустанно підкреслював, що марксизм — не догма, а керівництво до дії (Біогр. Леніна, 1955, 284).

Значення в інших словниках

1. начотницький — начо́тницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. начотницький — -а, -е. 1》 Прикм. до начотництво. 2》 Власт. начотчикам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начотницький — НАЧО́ТНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до начо́тництво. 2. Власт. начотчикам.  Словник української мови у 20 томах