наївно —
Присл. до наївний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наївно —
НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний. Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (О. Копиленко); Йому здавалося, що все він говорить наївно (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
наївно —
Наї́вно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наївно —
НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний. Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (Коп., Лейтенанти, 1947, 83); Йому здавалося, що все він говорить наївно (Гончар, IV, 1960, 66).
Словник української мови в 11 томах