наївно
НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний.
Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (Коп., Лейтенанти, 1947, 83);
Йому здавалося, що все він говорить наївно (Гончар, IV, 1960, 66).
Словник української мови (СУМ-11)НАЇ́ВНО. Присл. до наї́вний.
Сашко раптом в захваті шпурнув на підлогу кепку й наївно почервонів (Коп., Лейтенанти, 1947, 83);
Йому здавалося, що все він говорить наївно (Гончар, IV, 1960, 66).
Словник української мови (СУМ-11)