невесело —
Присл. до невеселий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
невесело —
НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий. Капітан посміхнувся невесело (О. Гончар); Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить... (М. Коцюбинський); // у знач. присудк. сл. На улиці невесело, В хаті батько лає (Т.
Словник української мови у 20 томах
невесело —
НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий. Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… (Коцюб., І, 1955, 181); Капітан посміхнувся невесело (Гончар, Тронка, 1963, 153); // у знач. присудк. сл.
Словник української мови в 11 томах