невесело

НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… (Коцюб., І, 1955, 181);

Капітан посміхнувся невесело (Гончар, Тронка, 1963, 153);

// у знач. присудк. сл.

На улиці невесело, В хаті батько лає (Шевч., II, 1963, 149);

Якось невесело йому стало від дідових балачок (Хотк., І, 1966, 101).

Значення в інших словниках

1. невесело — неве́село прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невесело — див. тривожно  Словник синонімів Вусика
3. невесело — Присл. до невеселий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невесело — НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий. Капітан посміхнувся невесело (О. Гончар); Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить... (М. Коцюбинський); // у знач. присудк. сл. На улиці невесело, В хаті батько лає (Т.  Словник української мови у 20 томах