невже

НЕВЖЕ́, част.

1. Уживається як допоміжний засіб при оформленні питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір’я і т. ін.

Невже люди говорять правду? Невже вона… відьма?.. (Коцюб., І, 1955, 278);

— Невже це ранок? — прислухається Юрій до шелесту пташиних крил і недовірливо поглядає на небо (Стельмах, І, 1962, 529).

2. Уживається як еквівалент питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір’я і т. ін.

[Милевський:] Вродлива панночка скрізь може бути певна, що виграє. [Саня (ніби наївно):] Невже? (Л. Укр., II, 1951, 32);

— На дівчат він дуже ласий, — Невже? А з вигляду такий непоказний… (Тют., Вир, 1964, 239).

Значення в інших словниках

1. невже — невже́ частка незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невже — ч., хіба, хіба ж, чи, чи ж; невже б, невже ж <�таки>, невже то, невже таки, невжежто; ід. НЕВЖЕ? справді? (із ч. та) ТА НЕВЖЕ? не може бути!  Словник синонімів Караванського
3. невже — част. 1》 Уживається як допоміжний засіб для оформлення питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір'я і т. ін. 2》 Уживається як еквівалент питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір'я і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невже — НЕВЖЕ́, част. пит. 1. Уживається як допоміжний засіб при оформленні питального речення з відтінком сумніву, здивування, недовір'я і т. ін. Невже люди говорять правду? Невже вона... відьма?.. (М. Коцюбинський); – Невже це ранок?...  Словник української мови у 20 томах
5. невже — НЕВЖЕ́ част. (ужив. у питальному реченні, що виражає сумнів, здивування, недовіру тощо), ХІБА́, ЧИ Ж, ЧИ ВЖЕ Ж розм.; СПРА́ВДІ (ужив. як самостійне речення). (Полковник:) А це ми — Володимир та Максим. Невже не впізнали? (О.  Словник синонімів української мови
6. невже — Невже́, присл.; невже́ б, невже́ ж, невже́ таки, невже́ ж таки, невже́ то, невже́жто  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. невже — Невже нар. Неужели.  Словник української мови Грінченка