невесело

НЕВЕ́СЕЛО.

Присл. до невесе́лий.

Капітан посміхнувся невесело (О. Гончар);

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить... (М. Коцюбинський);

// у знач. присудк. сл.

На улиці невесело, В хаті батько лає (Т. Шевченко);

Якось невесело йому стало від дідових балачок (Г. Хоткевич).

◇ (1) Неве́село на се́рці у кого, кому – хтось невеселий, у поганому настрої.

Невесело було на серці в Якима та Олени (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. невесело — неве́село прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невесело — див. тривожно  Словник синонімів Вусика
3. невесело — Присл. до невеселий. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невесело — НЕВЕ́СЕЛО. Присл. до невесе́лий. Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважа сумного серця, невесело якось говорить… (Коцюб., І, 1955, 181); Капітан посміхнувся невесело (Гончар, Тронка, 1963, 153); // у знач. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах