невинно —
1》 Присл. до невинний 1), 3). 2》 діал. Несправедливо; без причини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
невинно —
НЕВИ́ННО. 1. Присл. до неви́нний 1, 3. Хто вбив [орендаря], той утік, а його з Яцком взято невинно (М. Грушевський); – Карай мене, Романе. Мій злочин .. Тебе міг невинно занапастити (А. Шиян); Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно..
Словник української мови у 20 томах
невинно —
Неви́нно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
невинно —
НЕВИ́ННО. 1. Присл. до неви́нний 1, 3. Я бачу — з жил невинна кров тече (Л. Укр., IV, 1954, 114); — Карай мене, Романе. Мій злочин.. Тебе міг невинно занапастити (Шиян, Баланда, 1957, 112); Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно..
Словник української мови в 11 томах
невинно —
Невинно нар. Невинно.
Словник української мови Грінченка