невинно

НЕВИ́ННО.

1. Присл. до неви́нний 1, 3.

Я бачу — з жил невинна кров тече (Л. Укр., IV, 1954, 114);

— Карай мене, Романе. Мій злочин.. Тебе міг невинно занапастити (Шиян, Баланда, 1957, 112);

Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно.., від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху в усій компанії (Фр., VI, 1951, 142).

2. діал. Несправедливо; без причини.

Її жаль гризе, що він невинно гнівається (Коб., III, 1956, 338).

Значення в інших словниках

1. невинно — неви́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невинно — 1》 Присл. до невинний 1), 3). 2》 діал. Несправедливо; без причини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невинно — НЕВИ́ННО. 1. Присл. до неви́нний 1, 3. Хто вбив [орендаря], той утік, а його з Яцком взято невинно (М. Грушевський); – Карай мене, Романе. Мій злочин .. Тебе міг невинно занапастити (А. Шиян); Це Владкове оповідання, виголошене зовсім невинно..  Словник української мови у 20 томах
4. невинно — Неви́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. невинно — Невинно нар. Невинно.  Словник української мови Грінченка