неподільно —
Присл. до неподільний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
неподільно —
НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподі́льний. Марта ревнувала Антона... Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М. Коцюбинський); Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (з публіц. літ.).
Словник української мови у 20 томах
неподільно —
НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподі́льний. І журба і радість жили в людях поряд, неподільно майже, замінюючи одна одну (Горький, Дитинство, 1947, 87); Марта ревнувала Антона… Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах