неподільно

НЕПОДІ́ЛЬНО.

Присл. до неподі́льний.

Марта ревнувала Антона... Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (М. Коцюбинський);

Там, де ще зовсім недавно неподільно панував колоніалізм, виникли вільні, незалежні країни (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. неподільно — неподі́льно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. неподільно — Присл. до неподільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неподільно — НЕПОДІ́ЛЬНО. Присл. до неподі́льний. І журба і радість жили в людях поряд, неподільно майже, замінюючи одна одну (Горький, Дитинство, 1947, 87); Марта ревнувала Антона… Їй хотілось мати його тільки для себе, неподільно, цілком (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах